Являє собою злочин у сфері господарської діяльності, який полягає у вчиненні фінансових операції чи укладенні угоди з грошовими коштами та іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, у вчиненні дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження такого майна чи володіння ним, прав на це майно, джерела його походження, місцезнаходження або переміщення, а так само в набутті, володінні або використанні коштів чи іншого майна відповідного походження (ст. 209 Кримінального кодексу України).
Варто зазначити, що даний злочин посягає на встановлений з метою протидії залученню в економіку «брудних» коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань порядок здійснення господарської діяльності й вчинення цивільно-правових угод у частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов'язаного з господарської діяльністю.
Отже, предметом злочину є кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що мало місце перед легалізацією доходів. Вказівка на винятково злочинний характер одержання майна — предмета легалізації не означає, що ст. 209 КК є нормою, яка вимагає для свого застосування попереднього винесення обвинувального вироку за суспільно небезпечне протиправне діяння — джерело «брудних» доходів. Для інкримінування ст. 209 достатньо встановленого за допомогою будь-яких об'єктивних даних усвідомлення винним того, що він вчинює дії з майном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів. Для кваліфікації за названою статтею не має значення місце вчинення такого діяння, тобто місцем одержання «брудних» доходів може бути територія як України, так і іноземної держави, але вимагається, щоб вказане діяння визнавалося злочином одночасно і за кримінальним законом іноземної держави, і за КК України.
Об'єктивна сторона злочину може виражатися в одній з чотирьох форм:
1) вчинення фін. операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (внесення або зняття депозиту, переказ грошей з рахунку на рахунок, обмін валюти, відкриття рахунку тощо);
2) укладення угоди з такими коштами і майном (це відмінні від фін. операцій правочини — дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, напр., договори купівлі-продажу, доручення, комісії, страхування, схову, перевезення, про сумісну діяльність);
3) вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження або переміщення;
4) набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Під таким використанням розуміється вилучення у тій чи іншій формі корисних властивостей майна відповідного походження для задоволення потреб власника або інших осіб. Особа в плані кваліфікації її дій за ст. 209 може використовувати майно для здійснення будь-якої діяльності, в т. ч. підприємницької та іншої господарської діяльності, наприклад: внесення коштів як внеску у статутний фонд підприємства; утворення фіктивних господарюючих суб'єктів; фінансування виробництва товарів, поповнення обігових коштів суб'єкта господарювання, вилучення в інших формах корисних властивостей коштів і майна шляхом учинення будь-яких дій із ними (скажімо, використання під час здійснення виробничої діяльності викраденого обладнання) тощо.
Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і не позбавлена цивільної дієздатності судом.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Для кваліфікації за ст. 209 не вимагається точної обізнаності про характер та конкретні обставини вчинення предикативного діяння, але необхідним є усвідомлення особою тих фактичних обставин скоєного, з якими КК пов'язує можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на три і більше років.
Провідний спеціаліст реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції В.В.Луньо 09.10.2012
